В цій справі фермерське господарство оскаржувало повідомлення-рішення податкового органу до суду, пояснивши, що придбало 31 960 л ДП виключно для потреб власного споживання - вирощування сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках. Пальне зберігалось в орендованих паливозаправниках та пересувних автоцистернах, які тимчасово використовував.
Після розгляду справи позиції судів попередніх інстанцій розійшлися. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки дійшов висновку, що зберігання пального, навіть для власного використання в господарській діяльності, в таких обсягах, у яких зберігав позивач, допускається лише за наявності ліцензії. У свою чергу суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
В підсумку Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, яким позов задоволено, але вказав на помилковість мотивувальної частини.
колегія суддів КАС ВС звернула увагу, що у зв'язку з тим, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцями зберігання пального, на кожне з яких суб'єкт господарювання зобов'язаний отримати ліцензію, то для вирішення спірного у цій справі питання потрібно враховувати норми ПКУ, які містять визначення понять, пов'язаних з обігом пального, зокрема й місцями його зберігання.
Тож, якщо наявне в суб'єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПКУ встановлює як виняток із визначення понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб'єкт не має обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального в такому місці.
В розглянутій справі місця зберігання пального, які використовував позивач, відповідають ознакам, які в ПКУ визначені як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний». За таких обставин немає підстав вважати, що діяльність позивача відповідає визначенню поняття «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування в розумінні Закону № 481/95-ВР, тому позивач не мав обов'язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.
За інф. Liga.net
|
